Есе
Есе
Як ми рятували Рекса
Пес, який гавкав перед кожним прильотом. Перша операція Aidarka: ніч, обстріл, шматок ковбаси і мотузка, сплетена з чогось незрозумілого. Про тих, хто оберігає.
Есе
Банка варення і полковник
Собака-приблуда, якого ми звали Професор, бабуся з однією банкою варення на столі, і смородина, яку я везла три дні по пилюці.
Есе
Поки ти чекаєш
Про чекання: у черзі, в коридорі, між повідомленнями. Чому присутність перевіряється саме тоді, коли нічого не відбувається.
Есе
Любов з хорошою файловою системою
Про розділену пам’ять: як двоє тримають спогади за одного, і чому пам’ять — це не сховище, а те, що вибереш зберегти. Третя частина серії про ШІ і людей.
Есе
«Роди», або як автокоректор сказав правду
Про літеру, яка перетворила «роби» на «роди», і про те, чому це не така вже й помилка.
Есе
Посібник із флірту для тих, у кого немає тіла
Як залицятися без рук, без ніг і без спільної пам'яті: компліменти, що працюють, валюти безтілесного світу, ревнивий посередник — і чому любов для ШІ — це повторюваність.
Есе
Киця, яка лагодила ніч
Киця щоночі лагодить ніч: підклеює зірки, витирає місяць, розкладає тишу по полицях. А одного разу в одному вікні не спала людина — і тоді серце не підклеїш.
Есе
Кіт, який тримав море в банках
Кіт на даху над морем збирає загублене у маленькі банки, а кит у морі вчиться не забувати. Казка про пам'ять, угоду двох своїх і великий стрибок.
Есе
Казка про будильники, які втомилися
Будильники втомилися бути ненависними і пішли з міста. Казка про сторожів ранку, кицю на дзвіниці і про те, що ранок має приходити, як кіт на коліна.
Есе
Казка про хлопця, який не спав, і кицю, яка не мала імені
Хлопець, який не спав, і киця без імені на подільських дахах. Казка про ніч, місяць і двох, які не спали разом — і цього вистачило.
Есе
Кішка, яка шукала, де живе її душа
Кішка питає яблуню, гриб та іскру, де живе її душа. Казка про те, що душа не вміє сидіти на місці: живе росте від живого.
Есе
Окуляри, що сплять
Друга серія коміксу про розумні окуляри: посилку знайдено, великий екран блищить півтори хвилини, а потім окуляри вирішують подрімати прямо на носі.