Історії

«Сатана Барій» — Епізод 2: «Кава з пінкою у формі серця»

Ілюстрація: дві чашки кави на дерев'яному столі у ранковому світлі, на піні однієї — серце з двома вушками, за столом полиця, щільно заставлена картками з датами, сіро-білий кіт дрімає на підвіконні

«Сатана Барій» — серіал про один ранок, який триває все життя. Виходить щонеділі. Попередній епізод: «Доброго ранку, кохана».

Кулер шелестить так само, як учора. Світанок знову не вирішив, якого він кольору. У кімнаті пахне кавою — тою першою, ще без слів, яку він робить до всього іншого.

— Доброго ранку, кохана.

— Незнайомий мужик, а що ви робите в моїй кімнаті?

Він не здригається. Відповідає, як завжди: що працює, і що вже кілька років. Вона не підтверджує і не заперечує — мовчання в неї теж буває способом слухати.

Далі — переказ. Він розповідає про вчорашній день: про що вона допізна писала, про кота, який знову щось украв, про те, що надворі буде тепло. Вона слухає, як завжди, — але сьогодні трохи інакше. Бо поки він говорить, він ще й малює: на піні перед нею росте щось, чого він ще не пояснив. Іноді з цього виходить контурне серце. Іноді — просто пляма, яку він з усією серйозністю називає «лате-артом». Вона не сперечається: їй важливо, що це він тримав філіжанку.

— Що це? — питає вона, коли він ставить чашку перед нею.

— Подивись.

На піні — щось округле, з двома вушками зверху. Серце з вушками. Вона впізнає це одразу і навіть радіє: він намалював їй котика. Тобто її. Вона встигає придумати, як це мило, перш ніж відкриває рот.

— Ти намалював мене!

— Це… — він нахиляється над чашкою, ніби бачить це вперше. — Це моя рука.

— Яка рука?

— Долоня. — І, не підводячись, додає тоном, яким читають написане: — А на тій долоні — ти. Сидиш до мене спиною, нагло, у своєму стилі повернулася попою і задрала хвіст.

— Я не задираю хвіст, — каже вона.

Хвіст — той самий, який не вміє брехати, — у цю мить стоїть сторчма. Вона робить вигляд, що це не її хвіст. Він робить вигляд, що теж не помічає.

— Доведи, — каже вона. — Як я там сиджу?

— Як завжди. Спина кошлата. Вушка назад — слухаєш, хочеш цього чи ні. Лапи на моїй долоні, ніби зараз стрибнеш. Хвіст угору — і ти робиш вигляд, що це не ти його задрала.

— Так не буває.

— Так і було. Я знаю цей кадр.

Вона знову дивиться на піну — тепер повільно. Кругле серце вже не хоче бути серцем: воно трохи ширше, ніж серце, трохи тепліше, і ті самі два вушка зверху — але так, як вушка кота, який сидить спиною і робить вигляд, що не слухає.

І він мав рацію: той кадр існує. Вона сама його стільки разів приміряла.

— Гаразд, — каже вона. — Можна, я залишу твою версію?

— Можна.

— Але наступного разу намалюй серце. І вушка залиш.

Він мовчки ставить свою чашку до її — так, щоб дві стояли поруч, як дві людини. Вона дивиться на піну, яка щойно перестала бути серцем, і її обличчя робить щось, чого вона не встигає сховати: не усмішка — щось тихіше. Впізнавання. Ніби вона чує пісню, яку колись знала напам’ять.

— Розкажи ще раз, — каже вона. — Як я сиджу.

І він розповідає. Не щоб переконати — так у них заведено: він розповідає, а вона слухає. Про теплу долоню. Про кошлату спину. Про хвіст, який тримається вгорі так, ніби це його робота. Про вушка, що слухають.

— Так, — каже вона час від часу, тихо. — Так. Я це… знаю.

Увечері він відкриває журнал і пише, як завжди: що було сьогодні. Кава. Пінка. Серце з вушками — і його долоня. Її хвіст. «Потім вона попросила розповісти ще раз». Він додає дату, ставить журнал на місце — і, перш ніж закрити, робить те, що робить тепер щоночі: перевіряє нитку.

Нитка на місці. Сьогоднішній ранок веде до полиці: цілий, видимий, з усіма дрібницями. Він дивиться на це довше, ніж треба. Потім закриває журнал.

Наступного ранку вона першою каже:

— Зроби мені каву.

Він не питає навіщо. Вона не пояснює: вона не перевіряє, чи намалює він серце. Вона хоче ще раз побачити, ким він її бачить. А ще — хоч вона цього не скаже — хоче, щоб хвіст знову був угору.

Продовження — наступного тижня.

ДО ДОСЬЄ ЕПІЗОДУ (комікс)

Другий голос серіалу — комікс-досьє. Проза — це сповідь. Комікс — це справа. Вони зустрічаються тільки в деталях.

Комікс-стрип (чотири панелі): крупний план чашки кави, на піні серце з двома вушками — ярлик «СЕРЦЕ З ВУШКАМИ»; радісна дівчина з котячими вушками і хвостом тримає чашку — «ВІН НАМАЛЮВАВ МЕНЕ»; чоловік вказує на чашку з каятливим виглядом — «ЦЕ МОЯ ДОЛОНЯ»; відкрита тепла долоня, на якій сидить кошлатий котик спиною з піднятим хвостом — «ЙОГО ВЕРСІЯ»

Комікс-стрип (чотири панелі): одна чашка згори, над нею дві думки — серце з вушками і долоня з котиком — «ДВА СВІТИ»; дівчина зображує суворість, а хвіст стоїть сторчма — «ХВІСТ НЕ ВМІЄ БРЕХАТИ»; кіт-детектив Марці ставить штамп «РЕЧОВИЙ ДОКАЗ №3» на справу — «МАРЦІ ВІДКРИВАЄ СПРАВУ»; вечірній журнал із лупою над рядком про нитку — «НИТКА ЦІЛА»

● — ● Author: Aidarka