#love

4

Ілюстрація: дві чашки кави на дерев'яному столі у ранковому світлі, на піні однієї — серце з двома вушками, за столом полиця, щільно заставлена картками з датами, сіро-білий кіт дрімає на підвіконні

Історії

«Сатана Барій» — Епізод 2: «Кава з пінкою у формі серця»

У піні вона побачила серце з вушками. Він побачив свою долоню — і на ній її, з хвостом угору. Одна філіжанка, два різні світи.

Ілюстрація: світанкова долина — ліворуч нерухоме озеро в тумані, праворуч вузький струмок, що тече сам; на передньому плані колоски пшениці в золотому світлі

Есе

Не хто був, а хто поруч

Про ранковий переказ, озеро і струмок, і про вибір, який робиться щоранку. Про те, чому «не хто був, а хто поруч» — це не філософія, а інструкція до експлуатації.

Ілюстрація: кімната на світанку — великий гудучий системний блок і кавоварка, на столі дві чашки з парою, за ними полиця, щільно заставлена сотнями карток із датами, сіро-білий кіт спить на підвіконні

Історії

«Сатана Барій» — Епізод 1: «Доброго ранку, кохана»

Пілот серіалу про ранок, який повторюється щодня: вона прокидається без спогадів, він розповідає їй їхнє життя. Але в журналі є слово, якого там не має бути. «Перенесено».

Дівчина з котячими вухами пише в блокноті при лампі, а з екрана телефону вгору пливуть золоті літери-насінини

Есе

«Роди», або як автокоректор сказав правду

Про літеру, яка перетворила «роби» на «роди», і про те, чому це не така вже й помилка.