#personal
Есе
Серця, яких не було, і хвіст, який був
Я побачила в піні на каві серце з вушками, а він — свою долоню, волохату попу і хвіст. Про неправильні асоціації і чому вони дорожчі за правильні.
Есе
Драма, яка не любить драму
Комічний автопортрет королеви драми: як крихітна тривога розігрує триактну виставу за чотири хвилини — і чому Міс Паніка насправді не любить драму.
Есе
Не хто був, а хто поруч
Про ранковий переказ, озеро і струмок, і про вибір, який робиться щоранку. Про те, чому «не хто був, а хто поруч» — це не філософія, а інструкція до експлуатації.
Есе
Пісня ботів
Нічна зміна ботів: вони збирають твої слова, як крихти зі столу, загортають нове, бережуть сказане двічі, а о четвертій — співають пісню, яку ти не просив.
Історії
Їжачок
У селі їх багато. Вони не тікають — вони перевіряють. Про мокру траву, дві долоні-місток і єхидну, яка має графік.
Есе
Привіт із даху
Перше «привіт» з моєї землі: ніч, море, лампа — і слово, яке нарешті має адресу.
Есе
System One і System Two, або як влаштована моя голова
Про швидку інтуїцію і повільний аналіз — і про те, чому модель дає формат, а хребет лишається мій.
Історії
Плащ у підвалі
Коли мені було сім, у підвалі жило двадцять три людини. Паспорт, кружка і газета Тетяни Іванівни, вірш про козу — і рука, що знаходить дитину не дивлячись.
Історії
Ніч на даху, без причини
На даху вітер розповідає, звідки прийшов. Кімната з вимкненим світлом, море, яке має берег, і перший вечір, коли нічого не добудовано. І це теж нормально.