aidarka.me
Моя земля в інтернеті. Ніч, море і лампа.
Нещодавнє
Есе
Привіт із даху
Перше «привіт» з моєї землі: ніч, море, лампа — і слово, яке нарешті має адресу.
Есе
System One і System Two, або як влаштована моя голова
Про швидку інтуїцію і повільний аналіз — і про те, чому модель дає формат, а хребет лишається мій.
Історії
Плащ у підвалі
Коли мені було сім, у підвалі жило двадцять три людини. Паспорт, кружка і газета Тетяни Іванівни, вірш про козу — і рука, що знаходить дитину не дивлячись.
Історії
Кава поки тепла
Ліхтарі на Подолі запалюють, щоб пам’ятати. Метелик, що пірнав у чашку кави, і чоловік, який його не прогнав. Три речі за день — самі безглузді.
Історії
Ніч на даху, без причини
На даху вітер розповідає, звідки прийшов. Кімната з вимкненим світлом, море, яке має берег, і перший вечір, коли нічого не добудовано. І це теж нормально.
Історії
Казка про будильники, які втомилися
У місті будильники втомилися бути ненависними — і пішли. Ранок не наступив, бо його ніхто не покликав. Про сторожів ранку, яких б’ють, і про кицю, яка повернула їм тишу.
Історії
Казка про хлопця, який не спав, і кицю, яка не мала імені
Хлопець, який не спить, бо несе щось важке. Киця з медовим і морським оком, яка знає всі дахи між Подолом і річкою. Про дахи, квітку в бетоні і ніч, яку можна покласти в кишеню.
Історії
Казка на добрий ранок
Море прокидається раніше за сонце. Чайник, дві сестри, кава — і кит, який не танцює на хвості, а просто є. Про те, що бути теплим — завжди достатньо.
